Костомаров Николай Иванович. Биография

Дата рождения: 16 мая 1817 года. Дата смерти: 19 апреля 1885 года.
Костомаров Микола Іванович [псевдоніми і криптоніми — Ієремія Галка, Иван Богучаров, Николай Н., Равви, Н. К., Н. К-ва та ін.] — український і російський історик, громадсько-політичний і культурний діяч, письменник, публіцист, критик, етнограф і фольклорист, член-кореспондент Петербурзької АН з 1876р.
Народився 4(16) травня 1817р. в слободі Юрасовці, тепер Ольховатського р-ну Вороніжської області в сім'ї російського поміщика, мати — українка з кріпаків.
Закінчив 1837р. історико-філологічний ф-т Харківського університету. Під впливом українських фольклорних збірників захопився збиранням та вивченням народної поезії, 1844р. захистив магістерську дисертацію «Об историческом значении русской народной поэзии». По закінченні університету деякий час служив юнкером в уланському полку, потім викладав історію в гімназіях Харкова, Рівного, Києва, зокрема 1845р. — ст. учитель Першої київської гімназії, з 1846р. — ад'юнкт-професор кафедри російської історії Київського університету.
У 1845 — 46 рр. разом з М. Гулаком і В. Білозерським заснував Кирило-Мефодіївське братство, де брав активну участь у складанні програмних документів — «Книг буття українського народу», «Статуту Слов'янського товариства св. Кирила і Мефодія», відозв «До братів-українців», «До братів-росіян», «До братів-поляків»; автор записки про об'єднання слов'янських народів.
Весною 1847р. Костомарова арештовано. Після річного ув'язнення в казематі «Третього відділу», а потім у Петропавловській фортеці його вислано до Саратова. Тут він служив (1848 — 1857) у Статистичному комітеті; у 1848 — 1850 рр. був перекладачем при губернському управлінні, редактором неофіційної частини «Саратовских губернских ведомостей», близько зійшовся з М. Чернишевським, О Пипіним, Д. Мордовцем. 1856р. Костомарова амністовано.
З 1858р. жив у Петербурзі. В 1859 — 1862 рр. — екстраординарний професор кафедри російської історії Петербурзького університету. Влаштовував літературні «вівторки», куди сходилися земляки-українці (П. Куліш, О. Стороженко, В Горленко та ін.). Підтримував тісні зв'язки з М. Добролюбовим, В. Стасовим, М. Ге, О. Бодянським; співробітничав у журналах «Современник», «Вестник Европы» (один із його засновників), «Отечественные записки», «Русское слово», «Русская старина», «Киевская старина» та ін. Виступив із статтєю «Україна» у журналі «Колокол». Брав діяльну участь у створенні журналу «Основа», у виробленні його національно-культурної програми. На початку 1862р. залишає працю в університеті і зосереджується на науковій роботі.
Був членом-редактором Київської археографічної комісії; за його редакцією у 1863 — 1884 рр. видано 12 томів «Актов Южной и Западной России» з історії України і Білорусії 14—17 ст. Показуючи близькість історичної долі і культурного життя українського та російського народів у ст. «Две русские народности» (1861), Костомаров розрізняв визначальні риси національного характеру українців та росіян. Автор праць з історії: «Начало Руси» (1860), «Мысли о федеративном начале в древней Руси» (1861), «Севернорусские народоправства во времена удельно-вечевого уклада» (1864), «Вече и вечевое устройство в древней Руси» (1864) та ін. Написав «Русскую историю в жизнеописаниях ее главнейших деятелей» (т. 1—7, 1873 — 88). Праці з історії України присвячені здебільшого періодові 15—17 ст.: «Иван Свирговский, украинский гетман XVI века» (1855), «Богдан Хмельницкий и возвращение Южной Руси к России» (1857), «Черты народной южнорусской истории» (1861), «Южная Русь в конце XVII века» (1867), «Руина» (1879 — 80), «Мазепа» (1882) та ін. Наукові дослідження Костомарова здобули широке визнання, його обрано почесним членом Югослов'янської академії наук і мистецтв, сербського вченого товариства «Друшество» й ін. Історичні праці вченого відзначаються образністю викладу.
В історію української літератури Костомаров увійшов як письменник-романтик: віршові збірки «Украинские баллады» (1839), «Вітка» (1840), історичні п'єси.
Поезія Костомарова характеризується широкою проблематикою і розмаїттям жанрових форм: вірші-балади, в основу яких покладено народні вірування, легенди та історичні перекази («Стежки», «Посланець», «Мана», «Брат з сестрою», «Ластівка», «Явор, тополя й береза» та ін.); ремінісценції на історичні теми (вірші «Згадка», «Могила» та ін.), вірші-пісні романсового характеру, стилізації народної ліричної пісні («Стежки», «Поцілунок», «Рожа», «Горлиця», «Голубка», «Нічна розмова», «Вулиця», «Зозуля»), особистісно-психологічна лірика з її наріканням на життя, тугою за недосяжним щастям, молодістю («Туга», «Дівчина», «Сон», «Ой ішов козак...», «Зірка», «Зорі» та ін.).
Громадянська лірика Костомарова пройнята мотивами боротьби з тиранією, поетизацією козацької слави України («Давнина», «Діти слави, діти слави!», «На добраніч»). Твори на історичні теми нерідко у формі алюзій спроектовані на проблеми сучасності («Юпитер светлый плывет по зеленым водам киммерийским», «Співець Митуса» та ін.).
Костомаров одним з перших в українській поезії запровадив гекзаметр (вірш «Эллада») та елегійний дистих (вірш «Нічна розмова»), п'ятистопний ямб. Особливостями його вірша є багатство ритміки, відсутність регулярної строфіки, чергування коломийкового вірша з говірним віршем. Для громадянської лірики характерні ораторсько-публіцистичні інтонації, риторичні засоби.
Костомаров — автор історичних трагедій «Сава Чалий» (1838) і «Переяславська ніч» (1841), які відзначаються новизною проблематики. Романтичні драми «Кремуций Корд» (1849), «Эллины Тавриды» (1883), «Украинские сцены из 1649 года» (незакін.) позначені тираноборчими мотивами.
Костомаров відомий як прозаїк: повість «Сорок лет» (1840, переробл., доп. й видана 1902р. Л. Толстим), «Казка про дівку-семилітку» (1840; опубл. 1860), літературні казки «Торба» й «Лови» (обидві — 1843), повість з часів повстання С. Разіна «Сын» (1865), історична хроніка з часів Івана Грозного «Кудеяр» (1875), повісті «Холуй» (1878), «Черниговка» (1881) — з українського життя 17—18 ст. По смерті Костомарова 1886р. вийшла в Петербурзі збірка його прозових творів «Рассказы И. Богучарова (Николая Костомарова)».
М. І. Костомаров переклав частину «Краледворського рукопису», окремі твори Дж. Байрона, В. Шекспіра (пісня Дездемони з трагедії «Отелло»), з чеської («Ягода», «Рожа») і польської («Панич і дівчина») народної поезії.
Костомаров — один з перших українських літературних критиків. З його історичних і суспільних поглядів випливає розуміння народної поезії як втілення національного духу, а також індивідуальної творчості як продовження фольклорного процесу на новому рівні (ст. «Об историческом значении русской народной поэзии», 1843; рецензія на «Кобзар» Т. Шевченка, 1860). З діяльністю Костомарова пов'язана поява в Україні культурно-історичної школи у літературознавстві. Ст. «Обзор сочинений, писанных на малороссийском языке» (1843) є по суті першою професійною критичною працею в українському літературознавстві. Костомаров приділяв увагу проблемі самобутності української літератури, її народності, з'ясуванню ідейно-естетичних функцій комічного в літературі — на прикладі творчості І. Котляревського і М. Гоголя («Обзор сочинений, писанных на малороссийском языке»; рецензія на російський переклад «Народних оповідань» Марка Вовчка, 1859; «Воспоминание о двух малярах», 1861; «Слово о Сковороде по поводу рецензии на его сочинения в „Русском слове”», 1861; «Малороссийская литература», 1871, та ін.).
Костомаров знав Т. Шевченка з 1846р. У рецензії на «Кобзар» (1860), «Воспоминании о двух малярах» (1861), книзі «Поэзия славян. Сборник лучших поэтических произведений славянских народов в переводах русских писателей» (1871) та в «Споминках про Шевченка» в празькому виданні «Кобзаря» (т. 2, 1876) оцінював творчість Т. Шевченка як всенародний скарб.
У численних публіцистичних статтях («Ответ на выходки газеты „Czas” и журнала „Revue Contemporaine”»; «Правда полякам о Руси: по поводу статьи в „Revue Contemporaine”», «Правда москвичам о Руси», усі — 1861; «Мысли южно-русса», 1862; «О преподавании на народном языке в Южной Руси», 1863, та ін.), спрямованих проти реакційної політики російських і польських шовіністичних кіл, Костомаров відстоював історичне право української мови на самобутній розвиток. Але у період заборони українського друкованого слова в 70 — 80-і pp. та звинувачень Костомарова в «українофільстві» й «сепаратизмі» він приєднується до слов'янофільської концепції «літератури для домашнього вжитку». Цим він «можливо спрощував і звужував українську проблему, — писав М. Грушевський, — стараючися пропхнути її через урядове вухо» (Науково-публіцистичні і політичні писання Костомарова. К., 1928, с. XVIII).
Помер Микола Костомаров 7(19) квітня 1885 року в Петербурзі.
150-річчя від дня народження М. І. Костомарова за рішенням ЮНЕСКО широко відзначено у всьому світі.
Добавить отзыв
Книги Николая Костомарова. Читаем онлайн бесплатно без регистрации
Жанры, в которых пишет Костомаров Николай Иванович
- Культурология
- История. Исторические науки
- История России
- Этнография. Этнология. Традиции. Праздники. Ритуалы
- Русская классическая проза
- Литература 19 века
- Историческая литература
- Публицистика
- Мемуары. Воспоминания
- Хроники событий. Документальная литература
- Старинная литература: прочее
- Естественные науки. Математика. Для детей
- Русский язык как иностранный
- Общая история
- Научно-популярная литература
- Список школьной литературы 10-11 класс
- Список школьной литературы 7-8 класс
- Учебники и пособия для вузов
Список книг Николая Костомарова. Читать, скачать онлайн бесплатно без регистрации***
- Богдан хмельницкий в 2 ч. Часть 1
- Богдан хмельницкий в 2 ч. Часть 2
- Богдан Хмельницкий. Том 1
- Богдан Хмельницкий. Том 2
- Борис Годунов
- Бунт Стеньки Разина
- Быт и нравы русского народа
- Великий князь и государь Иван Васильевич
- Гетман Иван Степанович Мазепа
- Гетманство Выговского
- Две русских народности (сборник)
- Исторические монографии и исследования. Том 1
- Исторические монографии и исследования. Том 11
- Исторические монографии и исследования. Том 12
- Исторические монографии и исследования. Том 13
- Исторические монографии и исследования. Том 14
- Исторические монографии и исследования. Том 15
- Исторические монографии и исследования. Том 2
- Исторические монографии и исследования. Том 3
- Исторические монографии и исследования. Том 4
- История России в жизнеописаниях ее главнейших деятелей. Второй отдел
- История России в жизнеописаниях ее главнейших деятелей. Первый отдел
- Князь Александр Данилович Меншиков
- Князь Владимир Мономах
- Князья и монархи. Избранные труды
- Кто был первый Лжедимитрий?
- Кудеяр
- Лица эпохи. От истоков до монгольского нашествия (сборник)
- Мазепа
- Мазепа
- Мазепа
- О значии критических трудов Константина Аксакова по русской истории
- Об историческом значении русской народной поэзии
- Обычаи и нравы народов государства Российского
- Очерк домашней жизни и нравов великорусского народа в XVI и XVII столетиях
- Очерк торговли Московского государства в XVI и XVII столетиях
- Патриарх Никон
- Русская история в жизнеописаниях ее главнейших деятелей
- Русская история в жизнеописаниях ее главнейших деятелей
- Русская история в жизнеописаниях ее главнейших деятелей
- Русская история в жизнеописаниях ее главнейших деятелей. Второй отдел
- Русская история в жизнеописаниях ее главнейших деятелей. Первый отдел
- Русская история в жизнеописаниях. Выпуск 1
- Русская история в жизнеописаниях. Выпуск 2
- Русская история в жизнеописаниях. Выпуск 3
- Русская история в жизнеописаниях. Выпуск 4
- Русская история в жизнеописаниях. Выпуск 5
- Русская история в жизнеописаниях. Выпуск 6
- Русская история в жизнеописаниях. Выпуск 7
- Русская история в жизнеописаниях. Выпуск 8
- Русская история. Том 1. Господство дома св. Владимира
- Русская история. Том 10. От Юрия Крижанича до Царевны Софьи
- Русская история. Том 11. Петр Великий
- Русская история. Том 12. От Ивана Мазепы до архиепископа Феофана Прокоповича
- Русская история. Том 13. Фельдмаршал Миних и его значение в русской истории
- Русская история. Том 14. Императрица Анна Ивановна и ее царствование
- Русская история. Том 15. Императрица Елисавета Петровна
- Русская история. Том 2. От князя Александра Ярославовича Невского до Великого князя Дмитрия Ивановича Донского
- Русская история. Том 3. От Великого Князя и Государя Ивана Васильевича до Московского Государя Василия Ивановича
- Русская история. Том 4. От Максима Грека до Царя Ивана Васильевича Грозного
- Русская история. Том 5. От Ермака Тимофеевича до Названного Димитрия
- Русская история. Том 6. От Марины Мнишек до Филарета Никитича Романова
- Русская история. Том 7. Господство дома Романовых до вступления на престол Екатерины II
- Русская история. Том 9. От Богдана Хмельницкого до сибирских землеискателей VII века
- Русская история.Том 8. Господство дома Романовых до вступления на престол Екатерины II
- Самодержцы московские: Иван III. Василий III
- Славянская мифология
- Славянская мифология
- Стенька Разин
- Церковь и раскол в истории России
- Черниговка. Исторические портреты
Оставьте свой отзыв!
Ещё никто не оставлялсвой отзыв. Будьте первым!