Тютюнник Григорий Михайлович. Биография

Дата рождения: 23 апреля 1920 года. Дата смерти: 29 августа 1961 года.

Тютюнник Григорій Михайлович — український прозаїк, поет. Народився 23 квітня 1920p. в селі Шилівка Зіньківського району на Полтавщині. З 1938р. майбутній письменник — студент Харківського університету, навчання в якому перервала війна. Воєнне лихоліття назавжди вкарбувалось в пам'яті і свідомості письменника, до останніх днів життя нагадувало про себе осколком біля серця. В післявоєнні роки був на педагогічній роботі, працював співробітником львівського журналу «Жовтень», вів активну і напружену літературну діяльність. Творчий доробок митця складають збірка оповідань «Зорані межі» (1950), повість «Хмарка сонця не заступить» (1957). Вже після смерті письменника побачила світ збірка поезій воєнного часу «Журавлині ключі» (1963).

Роман Г. Тютюнника «Вир» (1960 — 1962) посідає особливе місце як у творчості прозаїка, так і в історії українського письменства. Його поява стала справжньою подією в літературному житті, засвідчила поступове, але неухильне одужання і відродження національної словесності після того удару, якого завдали їй десятиліття сталінського фізичного та ідеологічного терору.

Г. Тютюнникові вдалося створити широке епічне полотно, густо населене різноманітними персонажами, в межах якого порушувались як гостро-актуальні, так і вічні проблеми людського буття. Автор відмовився від утверджуваної десятиліттями практики схематизованого, одноплощинного зображення людини, натомість представив своїх героїв насамперед індивідуально неповторними особистостями.

Помер 29 серпня 1961p.

История с именем

Другой писатель — Тютюнник, Григор Михайлович (1931-1980), приходится ему младшим братом по отцу.

Братья Григорий и Григор Тютюнники получили одно и то же имя Григорий по случайному стечению обстоятельств. Григория в действительности хотели назвать Георгием (Игорем). Записывать ребенка отправили деда по матери, который, по дороге в сельсовет, изрядно выпил за здоровье новорождённого. Когда же он попал в сельсовет, то перепутал имя и записал внука Григорием. О дедушкиной выходке узнали, когда Игорю-Григорию было уже лет пятнадцать, — на то время у Михаила Тютюнника в новой семье уже подрастал второй сын, по иронии судьбы, тоже Григорий. Впоследствии, чтобы отличать братьев, младшего стали звать Григором.

Жанры Тютюнник Григория Михайловича

Поделиться страницей